 Хлопчик і дзвіночок конвалії
Прийшла весна. Із землі виткнулась зелена стрілочка. Вона швидко росла, потім розділилась на два листочки. Листочки стали великими. Між ними з’явився маленький пагін. Він піднявся, нахилився до одного листочка, а на світанку розцвів сріблястим Дзвіночком. Це був Дзвіночок Конвалії.
Раненько Дзвіночок Конвалії побачив Хлопчик. Його так вразила краса квітки, що він не міг відвести від неї очей. Хлопчик простяг руку, щоб зірвати квітку. А Дзвіночок йому шепоче:
— Хлопчику, навіщо ти хочеш мене зірвати?
— А ти мені дуже подобаєшся. Ти така гарна,— каже хлопчик.
— Добре, — зітхає Дзвіночок Конвалії. — Зривай, але спочатку скажи, який я гарний.
Подивився Хлопчик на Дзвіночок Конвалії. Квітка була справді чудова. Вона була схожа на ранкове небо й на блакитну воду ставка, і ще на щось дивовижно красиве. Хлопчик усе це відчував, але висловити не міг.
Він стояв біля Дзвіночка Конвалії, зачарований красою квітки.
— Рости, Дзвіночку, — прошепотів Хлопчик.
Орієнтовні завдання для роботи з текстами
Про Проект
* Хлопчик і дзвіночок конвалії / Василь Сухомлинський // Дивоцвіт дитинства [Текст] : хрестоматія з етики / за ред. В.М. Хайруліної . – Київ : [Видавництво "Фенікс"], 2006. – С. 141. | 
