Я на одному подиху прочитала оповідання Оксани Давидової «Розвідник Дніпро і геройський пес Трофей» і неначе занурилась у ті страшні реалії війни. Разом з бійцями я переживала день за днем всі події, що з ними відбувалися. Особливо, коли їм доводилося йти у розвідку.

Мене дуже вразила мужність розвідників. Я дізналася, що їм притаманні такі риси характеру, як: обережність, стриманість, професіоналізм, витривалість, ризикованість. Але разом з цим наші солдати здатні співпереживати, відчувати жалість навіть до собаки. Головний герой сержант Дніпро, ризикуючи власним життям, урятував песика Трофея. Всі солдати полюбили тварину, а вона їх. Трофей віддячив своїм рятівникам за добро і під час розвідки викликав вогонь на себе. Цим самим пес допоміг розвідникам виконати бойове завдання та врятував їх, хоча його самого було поранено.

Так само, як мене вразила мужність наших бійців, зачепила за живе жорстокість і цинізм сепаратистів, їхнє жорстоке ставлення до беззахисних тварин.

Мене переповнює почуття гордості за наших воїнів-патріотів, які навіть в умовах війни не втратили людяності. Хочеться подякувати їм та низько вклонитися за те, що тримаються за кожен шматочок української землі, що борються за мир для нас із вами.

Гапон Єлизавета 6-В клас