Понеділок, 25.09.2017, 03:44
Вітаю Вас Гость | Реєстрація | Вхід

БІБЛІОТЕКА ЗОШ №1 м.Славутича

Пошук
Меню сайту
Категорії розділу
Проблеми дитячого читання [1]
статті з теми, моніторинг читаності користувачів, анкетування, тощо
Дитяча творчість [20]
"проба пера", малюнки, фото стінівок, тощо
Що я читаю [15]
відгуки про книги, рекомендації одноліткам, тощо
Наші партнери
Управління освіти і науки Славутицької міської ради Київської області
Славутицький міський методичний центр
НАША ШКОЛА
Славутицька асоціація шкільних бібліотекарів
Журнал "Шкільний бібліотечно-інформаційний центр"
Бібліотека ЗОШ №2
Бібліотека ЗОШ №3
Бібліотека ЗОШ №4
Бібліотека ліцею
Форма входу

Наше опитування
Чи може інформація із Internet замінити користування бібліотеками?
Всього відповідей: 26
Для батьків
Для вчителів
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Наші користувачі

Головна » Статті » Що я читаю

Відгук на прочитану книжку Марії Микицей «Будинок, який умів розмовляти»

Відгук на прочитану книжку Марії Микицей «Будинок, який умів розмовляти»

Коли мені потрапила в руки книжка Марії Микицей «Будинок, який умів розмовляти», я подумала, що не зацікавлюсь нею. Побачила на малюнках дівчинку чотирьох, п’яти років та вирішила, що ця книжка для дітей молодшого шкільного віку. Але кожна прочитана  сторінка повертала мене у спогади про дитинство, коли я бачила вперше багато речей. Я захопилась та не змогла уже відірватись від читання.

Книжка розповідає про дівчинку Даринку, яка разом з батьками поїхала на декілька днів у заміський будинок. Вона пізнає красу оточуючого світу за допомогою історій, які  розповідає пан Будинок. Будинок у книзі вміє розмовляти, він таємничий та казковий, статечний та надзвичайно добрий. Любить усіх своїх мешканців.

Кожен розділ книжки – це окрема історія: про Бузка та його мрію, пана Лелеку, дівчинку з хлопчиком, які помінялись ролями та про Вітерця - Пустунця, який перетворився на кошенятко. Кожна історія написана дуже цікаво. Прості речі навколишнього світу, які я бачу кожного дня, оповиті казковістю та фантастичністю. Я побачила природу та її красу великими блакитними очима маленької дівчинки. Ще я по-доброму їй позаздрила, тому що, вона має щасливу можливість сімейного спілкування. Я завжди мріяла, щоб мій татусь теж був завжди поруч з нами, щоб я теж мала сімейний відпочинок на природі.

Нажаль, так не сталося. Я пізнавала світ квітів, тварин, природних явищ з мамою, яка завжди в турботах,  та з вихователями дитячого садочка. Потім я полюбила читати книжки.

Я дуже рада, що мені в руки потрапила ця книжка! Вона подарувала мені радість та надихнула на добрі справи. В ній багато малюнків, яскравих та фантастичних, як і сама книга. Обличчя дівчинки відкриває її почуття: захоплення та здивування, замислення та спостереження, а широко відкриті блакитні очі відображають, яке їй цікаве все навколо. Будинок, звірі, птахи, дівчатка та хлопчики, навіть, Вітерець теж мають свій особливий характер та підкреслюють різноманітність світу, який нас оточує.

Я раджу прочитати цю книжку  у сімейному колі кожній родині. Вона згуртує сім’ю, надасть можливість відчути справжні цінності та  красу справжнього природного життя.

 

Шиян Валентина 6-В кл.

Категорія: Що я читаю | Додав: Бібліотека_ЗОШ№1 (16.02.2015) | Автор: Шиян Валентина
Переглядів: 382 | Теги: Відгук про книгу, Марії Микицей «Будинок, який умів розмовляти» | Рейтинг: 5.0/1
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]