 КОЗАЦЬКИЙ ПОХІД
В Січі готувалися до морського походу.
Козаки щасливо допливли до Кизикерменя.
Кизикермень – то була турецька фортеця, що стояла над Дніпром. Збудували там її турки на те, щоб замкнути Дніпро і не випускати з нього в море страшних запорожців, що своїми легенькими чайками налітали зовсім несподівано на багаті турецькі й татарські городи та й грабували їх.
На мурах у Кизикермені стояло з дванадцятеро гармат, повернених пащами до Дніпра, щоб зараз же послати смерть тим головам, що насмілились би прокрадатися з Дніпра в Чорне море. Опріч того, од фортеці й до другого берега ввесь Дніпро перегороджено було залізними ланцюгами. Та важкі ланцюги спускалися в воду досить глибоко, і легенькі козацькі чайки могли пропливати над ланцюгами, зовсім їх не зачепивши. Через те до ланцюгів було попричіплювало багато всяких брязкал на поплавцях; вони плавали зверху, і кожен човен неминуче мусив зачепити за ті брязкала. Знімався страшенний брязкіт, з кріпості зараз же стріляли з гармат на ланцюги, і вороги, що думали темної ночі прокрастися повз кріпость, неминуче потопали в Дніпрі.
Все це дуже добре знав батько козацький Петро Сагайдачний і намислив одурити турків.
Не допливши кільки верстов до Кизикерменя, він звелів чайкам звернути в затоку. Над затокою росли великі старі осокори, тополі та інші дерева.
Сагайдачний, вийшовши з козаками на берег, звелів їм рубати товсті дерева і тягти їх до води. Козаки щиро взялися до роботи, і незабаром на землі лежало кілька десятків дерев, що так прикрашали Дніпрову затоку.
- Скільки чайок, дітки, стільки й дерев треба, – наказував Сагайдачний.
Позрубувані дерева полічено. Тоді Сагайдачний звелів:
- А тепер, дітки, стягайте дерево в воду та прив’язуйте злегенька до чайок.
- Ну й хитрий же в нас батько! – бубоніли козаки, тягнучи величезні деревини в воду.
Ось уже дерева постягали в воду і до кожної чайки поприв’язувано по деревині, так, щоб деревина пливла поперед чайки. Тоді повечеряли на березі, не розпалюючи багаття, щоб не побачили з Кизикерменя; та й татари, може, десь недалеко вешталися, то щоб не побачили диму. Незабаром смеркло, а там і зовсім споночіло і знявся вітер з півночі, по-запорозькому – москаль.
- Москаль знявся, це нам на руку ковінька! – казали запорожці.
- Москаль нас і в море винесе.
Не допустивши трохи до півночі, запорожці посідали в чайки і попливли. Тепер чайки пливли лавою близесенько одна до одної. Пливли тихо-тихо, не гребучися, а за водою.
Поперед чайок пливли якісь темні страшидла – чи то люди-велетні, чи то звірі, чи якісь велетенські риби… З води вистромлювалися ніби руки з величезними пальцями… То пливли дерева, поприв’язувані до чайок.
Тихо-тихо – ніхто й словом не озветься. Тільки вітер-москаль подихає… Подихне, пробіжить по воді стихне…
Марія ЗАГІРНЯ
Повний текст твору можна прочитати в книжці:
Загірня, М. КОЗАЦЬКИЙ ПОХІД // Я дитина України: читанка для дітей та дорослих [Текст] / упоряд. М. Слабошпицький, Т. Качалова, О. Яремійчук; худож. М. Пшінка. – Київ: Преса України, 2008. – С.97-100.
Усі тексти для читання: https://slavbibl1.at.ua/news/2022-10
Шановні користувачі, друковане видання книжки можна прочитати у читальній залі шкільної бібліотеки.
Чекаємо на Вас! | 
