Уже третій день поспіль Русик штурмував військкомат… З єдиною вимогою: «Візьміть мене на фронт!». Три роки відслуживши на контракті, у свої двадцять три він уже чимало знав і вмів. «Я там потрібен! Хіба не розумієте?!» – наполягав Русик.
І ось нарешті полігон. Руся знав, як поводитись зі зброєю, він був з технікою на «ти». Після чергових стрільбищ у командира вже не було сумнівів, ким оформити цього запального непосидючого «малого» – звісно, в навідники бойової машини піхоти. Меткі вояки, які можуть розібрати машину до найменших деталей, – на вагу золота на фронті… ... Читати далі »
