 Ловці градів
Уже третій день поспіль Русик штурмував військкомат… З єдиною вимогою: «Візьміть мене на фронт!». Три роки відслуживши на контракті, у свої двадцять три він уже чимало знав і вмів. «Я там потрібен! Хіба не розумієте?!» – наполягав Русик.
І ось нарешті полігон. Руся знав, як поводитись зі зброєю, він був з технікою на «ти». Після чергових стрільбищ у командира вже не було сумнівів, ким оформити цього запального непосидючого «малого» – звісно, в навідники бойової машини піхоти. Меткі вояки, які можуть розібрати машину до найменших деталей, – на вагу золота на фронті…
Йшов кінець грудня, наближався Новий рік. А в цей час на Донбасі йшла кривава, зла і несправедлива війна. І від цього контрасту робилося не по собі… Я саме завершувала готувати чергову відправку на фронт, коли подзвонив телефон.
– Привіт! – бадьоро випалив у слухавку мій старий знайомий Макс – боєць, якого знала ще від початку війни. – Слухай, тут хорошим хлопцям потрібна допомога. Візьми чим писати і папірець… – з розгону скомандував Макс.
Якщо вже щось просить, значить, це важливо. Тому слухняно намагаюсь виконати ще один гімнастичний трюк: однією рукою втримую мішок, іншою тягнусь до столу по олівець:
– Диктуй.
Писати на клапті газети на коліні олівцем, певно, було не дуже гарною ідеєю – номер ледь виднівся, проте інших варіантів не передбачалося. «Завданням» було подзвонити до «одного гарного хлопця», якого звуть Руслан, і дізнатися, що конче необхідно його батальйону, бо хлопці в «повній халепі»…
– Їм хоча б дві рації… Як повітря, треба… Може, ще щось. Ну розпитаєш, бувай, – Макс уміє переконати вбивчими аргументами і «романтично» завершити розмову…
Я ж кидаю оком на порожні полиці. Погляд зупиняється на коробці з двома одинокими раціями в кутку – все, що лишилося від ущент заваленої кімнати… «Це знак! – усміхаюся сама до себе. – Якраз дві рації… Точно треба телефонувати».
Так я й познайомилася з Русиком. Побачитись нам випало ще не скоро, а поки я збирала для нього та його підрозділу рації, теплий одяг, взуття і «щось поїсти»…
Повний текст можна прочитати у бібліотеці закладу освіти.
Борсук-Янківська, Л. Ловці градів [Текст] / Леся Борсук-Янківська // Барвінок. – 2015. – № 9. – С. 6-8.
Усі тексти для читання: https://slavbibl1.at.ua/news/2022-10
Шановні користувачі, друковане видання книжки можна прочитати у читальній залі шкільної бібліотеки.
Чекаємо на Вас! |
