 Розвідник Дніпро і геройський пес Трофей
Розвідник Дніпро тихо пробирався крізь кущі. Повільно-повільно, зупиняючись після кожного кроку. Так само тихо йшли його товариші. Обережно відводили руками гілки, повертаючи їх назад, щоб не ляснули, щоб ворог не почув. Адже одного необережного кроку, однієї сухої тріски під ногами достатньо, щоб у їхній бік спрямували прилад нічного бачення. А тій техніці все одно: хоч така темна ніч, що навіть своїх пальців не порахувати, – помітить. А потім постріл – і все… Але не треба про це думати. Потрібно просто йти тихо-тихо, адже розвідка – то дуже відповідальна справа. Але Дніпро з товаришами вже все розвідали. Тепер головне – донести до своїх.
Раптом якийсь звук примусив солдатів завмерти. Що там? Хтось пішов їм навперейми? Солдати зупинилися, лягли на вогку торішню траву. Може, почулося? Знову! Прислухалися – вчулося тихе скавучання. Тихе і жалісне. Розвідники пішли далі. Але їх наздогнало слабке зітхання.
Дніпро зупинився, а потім рішуче кивнув, щоб далі йшли без нього. Він став пробиратися в бік звуку. Скавучання чулося з густих кущів. Розвідник нахилився і зашарудів руками. Намацав худу спинку, мотузки. Він тихо погладив худюсіньке тільце і затиснув собачу морду рукою, щоб не гавкнув, не видав. Та собака принишк і лише тремтів. Дніпро чекав, щоб запевнитися, що товариші вже відійшли достатньо далеко. А потім став обережно розплутувати якісь мотузки, гілки. Тоді дістав ножа і розрізав пута. Витягнув песика з кущів. Дніпро тихо розстебнув куртку, засунув невагоме тільце всередину. Тепер знизу песика підтримував пасок, а спереду ґудзики. Песик, відчувши тепло, відразу заснув…
– Дякую, сержанте, за гарну службу! Дані саме ті, що нам потрібні! Зранку починаємо підготовку до наступу, – командир втомлено кивнув. – Відпочивайте.
Дніпро віддав честь. Раптом із розстебнутого бушлата висунулася руденька мордочка і замружилася від світла тьмяної лампи.
– А це ще що за трофей? – звів брови командир. – Собак ще нам не вистачало! Ми – розвідники. Нам тут дзявкотіння ні до чого!
Песик в цей час дужче висунувся, відчувши запах юшки. У тьмяному світлі стало видно усі до єдиного тонкі реберця і гострі хребці.
– А худе яке! Видно, довго там в кущах просидів твій трофей, солдате. Нагодуй його. Потім розберемося…
Повний текст можна прочитати у бібліотеці закладу освіти.
Давидова, О. Розвідник Дніпро і геройський пес Трофей [Текст] / Оксана Давидова // Барвінок. – 2015. – № 8. – С. 6-9.
Усі тексти для читання: https://slavbibl1.at.ua/news/2022-10
Шановні користувачі, друковане видання книжки можна прочитати у читальній залі шкільної бібліотеки.
Чекаємо на Вас! |
