 Мій брат Андрій
…Сьогодні знову падає сніг. Після відбиття ворожої атаки тимчасове затишшя. Макар, який нині за кухаря, насипає в миски борщ. Борщ парує, і запах від нього просто неймовірний. Такий, як удома в матері. Поки хлопці обідають, Андрій думає, що добре було б розплутати маскувальні сітки. Доївши свою порцію, бере сувій, але тут же кидає, бо раптом блокпост накриває хвилею залпів. Ще встигає підскочити до дівчини-волонтера, відштовхнути від каністр із бензином та ящиків з боєприпасами. Після несамовитого вибуху настає тиша. Немов уві сні, над розпластаним горілиць Андрієм пропливають рідні обличчя: материне, Михася, та Іванкове. Потім вони відступають, а над ним з’являється сумна батькова постать. Батько скрушно хитає головою. Потім нахиляється до землі та підіймає його, Андрія, автомат. Уважно роздивляється, знову хитає головою, а тоді повертається спиною і йде стежкою вдалину. Такий туман навкруг, що нічого більше не видно.
У Михайликовому класі не один він такий. От і в Марічки тато пішов на війну, а в Олега Підкутного – брат і дядько. Може, тому зараз на світі сумно. І мати більше не усміхається так лагідно, як колись. Але він, Михайло, вже помолився і попросив у Бога пробачення за те, що не слухався Андрія, що бажав йому зла. Нехай би вже закінчилася та проклятуща війна на сході, нехай би повертався брат і сварив його коли треба. Заради цього Михайлик все витерпить. Та ще й радий буде.
– Мам, тут телефонують з якогось шпиталю, – Михайло насторожено передає мамі слухавку. Мати плаче.
Михайлик і собі втирає сльозу. Серце б’ється немилосердно: «Тільки б живий, тільки б живий»…
Повний текст можна прочитати у бібліотеці закладу освіти.
Лісевич, З. Мій брат Андрій [Текст] / Зоряна Лісевич // Барвінок. – 2015. – №10. – С. 6-7.
Усі тексти для читання: https://slavbibl1.at.ua/news/2022-10
Шановні користувачі, друковане видання книжки можна прочитати у читальній залі шкільної бібліотеки.
Чекаємо на Вас! |
