Відгук на прочитану книжку Катерини Булах «День кота»
Я дуже люблю цікаві пригоди, чаклунство, неймовірні перетворення. Тим, хто також захоплюється чарами і полюбляє фантазувати, хочу порекомендувати чудову книжку Катерини Булах «День кота». У ній є все!..
Сейчас очень много детей ходят в школьную библиотеку. Каждый сам выбирает какую книгу будет читать. Может быть это «фантастика», а может - «сказки» а кому-то ближе «ужасы». Но есть дети, которые думают, что в библиотеку ходить не нужно, ведь есть интернет. Это не так! Ничто и никогда не заменит книгу! Люди писали книги всегда и точнее информации нет.
Мое знакомство с библиотекой состоялось еще в раннем детстве, когда мне было лишь пять лет, и я ходил в детский сад. Впечатление было столь сильным, что до сих пор помню все в мелочах. Большая комната, заставленные книгами стеллажи. Книги были повсюду, и тогда я подумал: «Неужели все это можно прочитать?!»
Библиотека – это хранилище знаний, даже сейчас библиотека – это сложный механизм. Что же будет в будущем?
Я представляю это, как один экран и огромное количество ящичков. Ты задаешь вопрос экрану, как в разговоре, и экран отвечает. Если книга не находится в библиотеке, ее можно будет прочитать в сокращенном варианте, прослушать на аудио или узнать мнение экрана об этой книге. Может экран будет и не один. Возможно, за экраном, в секретной комнате будет диспетчерская, где будут сидеть люди и управлять работой библиотеки.
Ми живемо в еру стрімкого розвитку технологій. Те, що п’ятдесят років тому здавалося неможливим, сьогодні є реальністю. Кожен з нас має можливість використовувати різні джерела інформації, спілкуватися з людьми, які перебувають далеко в інших країнах.
Після того, як я прочитала оповідання Сашка Дерманського «Великі фантазії малого Сашка» у мене з’явився ще один друг. І не просто друг, а дуже близька мені по духу людина – хлопчик Сашко. Виявляється, що у мене з ним багато чого спільного. Я теж часто люблю спостерігати за казковими героями, що час від часу, пропливають по небу у вигляді хмар. Також я по-доброму заздрю Сашку, бо в нього був вірний друг – песик Пірат. Я завжди хотіла мати цуценя, але батьки забороняють. Вони говорять, що за ним потрібно доглядати, а ми всі дуже зайняті люди. Якби ми жили в котеджі, а не в квартирі, то, мабуть, я б все-таки вмовила маму й тата.
Шкільна бібліотека майбутнього
