Тихий художник посеред грому війни
Хлопчик Івасик жив на березі Тихого ставу. І сам був тихим-тихесеньким. Але закоханим і у той став-ставок, і у той степ, що обгортав ставок з усіх боків разом із його підземними джерельцями. І малював усе-усе, що бачив під синім небом та ласкавим сонцем. Зростав зі своєю родиною і міцнішав кожного дня. А у батька, який багато років вирізував різні фігурки з дерева, усе більшало сивого волосся на голові. Та й мама вже не так швидко, як раніше, ходила з хати на город, а потім – до хліва і знову до хати і в літню кухню. Бо сил у неї поменшало, й дивилася вона на Івасика тепер знизу вгору. Адже він виріс високим, з широкими плечима і міцним.
...
Читати далі »
