Мій брат Андрій
…Сьогодні знову падає сніг. Після відбиття ворожої атаки тимчасове затишшя. Макар, який нині за кухаря, насипає в миски борщ. Борщ парує, і запах від нього просто неймовірний. Такий, як удома в матері. Поки хлопці обідають, Андрій думає, що добре було б розплутати маскувальні сітки. Доївши свою порцію, бере сувій, але тут же кидає, бо раптом блокпост накриває хвилею залпів. Ще встигає підскочити до дівчини-волонтера, відштовхнути від каністр із бензином та ящиків з боєприпасами. Після несамовитого вибуху настає тиша. Немов уві сні, над розпластаним горілиць Андрієм пропливають рідні обличчя: материне, Михася, та Іванкове. Потім вони відступають
...
Читати далі »
