 Які вони бідні...
Ще й не світало, ще й ранкова зоря не зайнялася, як батько збудив Сергійка й сказав:
— Ходімо в поле. Послухаємо жайворонкову пісню.
Син швиденько встав, одягнувся, і вони з батьком пішли в поле. Небо на сході порожевіло. Небосхил щохвилини світлів, зорі згасали. Десь із далекої ниви піднялася сіра грудочка й понеслася у височінь. Ось вона спалахнула, ніби вогник серед блакиті, і тої ж миті Сергійко почув дивну пісню. Немов над полем хто натягнув срібну струну — й вогняна пташка, доторкаючись до неї крильцями, розсипає над степом небесну музику.
Сергійко затамував дух. Йому спало на думку: а якби ми з татком спали — чи жайворонок все одно співав би?
— Татку,— тихо спитав Сергійко,— а ті, хто зараз сплять, не знають цієї музики?
— Не знають,— прошепотів батько.
— Які вони бідні...
Орієнтовні завдання для роботи з текстами
Про Проект
* Які вони бідні... / Василь Сухомлинський // Дивоцвіт дитинства [Текст] : хрестоматія з етики / за ред. В.М. Хайруліної . – Київ : [Видавництво "Фенікс"], 2006. – С. 134. |
