Пробачте, тату...
Весною п’ятикласники допомагали колгоспникам садовити баштан. Керували роботою два дідусі — дід Дмитро й дід Дементій. Обидва вони були сиві, в обох на обличчі старечі зморшки. Дітям здавалися вони ро-весниками. Ніхто з дітей не знав, що дід Дементій — батько діда Дмитра, що одному з них дев’яносто років, а другому — сімдесят.
І ось дідові Дементію здалося, що син його не так підготував насіння кавунів і динь. Здивовані діти й по-чули, як дід Дементій став повчати діда Дмитра:
— Який же ти нетямущий, синку, який некмітливий. Вік учу тебе й не можу навчити. Насіння кавунів і динь треба витримувати в теплі, а ти що зробив? Воно ж заклякло, закоцюбло... Тепер
...
Читати далі »