Які вони бідні...
Ще й не світало, ще й ранкова зоря не зайнялася, як батько збудив Сергійка й сказав:
— Ходімо в поле. Послухаємо жайворонкову пісню.
Син швиденько встав, одягнувся, і вони з батьком пішли в поле. Небо на сході порожевіло. Небосхил щохвилини світлів, зорі згасали. Десь із далекої ниви піднялася сіра грудочка й понеслася у височінь. Ось вона спалахнула, ніби вогник серед блакиті, і тої ж миті Сергійко почув дивну пісню. Немов над полем хто нат
...
Читати далі »
