Кизикермень – то була турецька фортеця, що стояла над Дніпром. Збудували там її турки на те, щоб замкнути Дніпро і не випускати з нього в море страшних запорожців, що своїми легенькими чайками налітали зовсім несподівано на багаті турецькі й татарські городи та й грабували їх.
На мурах у Кизикермені стояло з дванадцятеро гармат, повернених пащами до Дніпра, щоб зараз же послати смерть тим головам, що насмілились би прокрадатися з Дніпра в Чорне море. Опріч того, од форт
... Читати далі »
У народних піснях і легендах отак поетично визначалися родичі запорожця: Великий Луг – батько, Січ – мати, шабля – дружина, кінь – вірний товариш. Тобто все його життя від самісінького народження пов’язувалося з атрибутами козацької вольниці.
Жодна жіноча нога ніколи не ступала на територію Січі. Такий був тут закон. Якби хтось його порушив і привів сюди жінку, його скарали б на смерть. Те, що дозволялося козакові поза Січчю, не дозволялося тут. Раз і назавжди встановлені товариством правила лишалися незмінними впродовж усього існування Січі.
У товаристві запорожців понад усе цінув
... Читати далі »
Він прийшов до Києво-Печерської лаври сімнадцятилітнім юнаком і назавжди залишився тут, щоб стати не тільки монахом-чорноризцем, а й батьком української історії. Ще застав тут славетного Феодосія Печорського. Йому пощастило на розмови з велемудрим старцем, і він потім залишив для нащадків світлий образ цього освіченого й чистого чоловіка, який дбав про благо рідної землі і хотів щастя для кожної людини в ній.
Усі історики сходяться на тому, що Нестор був надзвичайно освіченою людиною, добре знався і в давньоруських, і в іноземних літописах, які читав в оригіналі. Є версія, що своє відоме «Читання про Бор
... Читати далі »
Поляни жили окремо й володіли своїми родами. І до того вони жили родами, кожен на своїх місцях.
І були три брати: одному ім’я Кий, другому – Щек, а третьому – Хорив, а сестра в них була Либідь.
Сидів Кий на горі, де тепер узвіз Боричів. А Щек сидів на горі, яка зветься нині Щекавицею. А Хорив на третій горі, від нього вона прозвалася Хоревицею.
І збудували вони місто в ім’я старшого брата свого і нарекли його Київ.
Був круг міста ліс та бір великий,
... Читати далі »
Хто ти, хлопчику маленький?
Син я України-Неньки!
Українцем я зовуся
Й тою назвою горджуся!
А по чім тебе пізнаю?
По вкраїнському звичаю,
В мене вдача щира й сміла,
І відвага духа й тіла,
І душа моя здорова.
Українська в мене мова.
А скажи, де Край твій рідний?
Там, де неба круг погідний,
Там, де сонце сяє ясне
На вкраїнські діти красні;
Де лани, степи безкраї,
Де орел буйний літає,
Де Карпат вершки високі,
Де потоків дна глибокі;
Де Дністер і хвилі Прута,
Де Дніпро, старий Славута;
Де високії могили,
Що в них голови зложили
Мої предки в лютім бою
За Вкраїну любу свою.
Чоловік крокував темними вулицями ще не пробудженого міста, насолоджуючись єднанням власного внутрішнього стану та осінньої природи. Романтичний присмерковий настрій огортав серце. Дрібний дощ вкривав обличчя вологим шовковим павутинням. Вітер – як вітер, врешті, він був просто відсутнім.
- Як справи, друже? – запитала тінь, що нізвідки з’явилася поруч.
- Краще, ніж у пеклі, але гірше, ніж у раю, – з посмішкою відповів чоловік, нітрохи не здивувавшись раптовому супутнику.
- Зрозуміло, хоча нічого незрозуміло, – констатувала тінь.
- Коли збираєшся приєднатися до гурту?
- Н
... Читати далі »
Хлопець у військовій формі йшов, трохи похитуючись. З того, як він оглядав усе навкруги, було видно, що в Києві вперше.
Йому цікаво було усе навколо: будинки, пам’ятники. З посмішкою дивився на гурти молоді біля пам’ятника Сковороді. Студенти, мабуть. Молодь співала пісні, декотрі танцювали, одним словом, жили своїм молодим життям.
Він пройшов до кіоску, захотілося кави. На лавочці сиділо кілька літніх людей, які, побачивши військового, який ішов, похитуючись, одразу почали бурчати:
- Хоч би форму знав, алкоголік.
- Понабирали в армію кого попало.
... Читати далі »
Я не здамся без бою,
Я – онук козаків!
Ті, хто поруч зі мною, –
Діти добрих батьків.
Ми боронимо землю,
Бережем рідний край.
Не ховайся удома,
Поруч з нами ставай!!!
Я не здамся без бою…
Не скорюсь ворогам.
Я пліч-о-пліч з тобою,
Друже мій, ти не сам!
І хоч нас небагато,
З нами сестри й брати,
З нами – мама і тато,
З нами славні діди!
Я не здамся без бою.
Отчий край не віддам!
Сестро, знай, я з тобою!
Брате, знай, – ти не сам!
Батьку, ви мене вчили
Бути вірним землі,
Де нас мама ростила,
Де гуляли малі.
Я не здамся без бою!
І ні кроку назад!
Я не здамся без бою&
... Читати далі »
