 Скажи людині: «Здрастуйте!»
Лісовою стежечкою ідуть батько й маленький син. Довкола тиша, тільки чути, як десь далеко вистукує дятел та лісовий струмочок дзюрчить у лісовій гущині. Аж тут син побачив: назустріч їм іде бабуся з ціпком.
— Тату, куди вона йде? — питає син.
— Зустрічати або проводжати, — каже батько й усміхається. — Ось як ми зустрінемося з нею, ти скажи їй одне-однісіньке слово: «Здрастуйте!»
— Навіщо ж їй казати це слово? — дивується син. — Вона ж зовсім нам незнайома.
— А ось зустрінемось, скажемо бабусі це слово, тоді й побачиш, навіщо.
Ось і бабуся.
— Здрастуйте, бабусю! — каже син.
— Здрастуйте! — каже батько.
— Здрастуйте! — відказує бабуся й усміхається.
І хлопчик здивувався: усе довкола змінилося. Сонце засяяло яскравіше. Верховіттями дерев пробіг легенький вітерець, і листя заграло, затремтіло. В кущах заспівали пташки — раніше їх і не чути було.
На душі в хлопчика стало легко-легко.
— Чому це воно так? — питається син.
— Бо ми сказали людині: «Здрастуйте!»
Орієнтовні завдання для роботи з текстами
Про Проект
* Скажи людині: «Здрастуйте!» / Василь Сухомлинський // Дивоцвіт дитинства [Текст] : хрестоматія з етики / за ред. В.М. Хайруліної . – Київ : [Видавництво "Фенікс"], 2006. – С. 165. | 
