 Зелена каструля
Щовечора Толя іде до бабусі в постіль і вона розповідає йому казки. А коли вже злипаються його віченьки, бабуня бере онука на руки й переносить на ліжечко. Ця мить — найщасливіша в житті хлопчика.
Бабуня часто буває сумна. Толя питає: «Чого у вас такі сумні очі?» Але вона мовчить.
Сьогодні Толя проснувся дуже рано й побачив: бабуня миє зелену каструлю й плаче. Хлопчик знав, що в зеленій каструлі мама варить суп тільки для бабуні.
Коли приспіла пора обідати, мама насипала бабуні супу із зеленої каструлі й поставила тарілку на маленький столик біля порогу. Там бабуня обідала.
Толі стало страшенно жаль бабуню. Він сказав:
— Мамо, я хочу супу із зеленої каструлі.
Мати здивовано глянула на Толю й сердито прошепотіла:
— Не видумуй.
Толя розплакався:
— Ні, мамо, я не видумую. Я хочу обідати тільки з бабунею.
Він підвівся з-за великого столу, сів за маленький бабусин столик і став їсти суп із її тарілки. Батько й мати поклали ложки на стіл. Бабуня плакала.
Орієнтовні завдання для роботи з текстами
Про Проект
* Зелена каструля / Василь Сухомлинський // Дивоцвіт дитинства [Текст] : хрестоматія з етики / за ред. В.М. Хайруліної . – Київ : [Видавництво "Фенікс"], 2006. – С. 71. | 
