 Батьків заповіт
Сергійкові не сповнилося ще й п’яти років, коли батько його пішов на фронт. Прощаючись з матір’ю і сином, батько сказав: «Ось у цьому конверті — лист. Чи повернусь я з поля бою, чи не повернусь — прочитаєш його, сину, коли сповниться тобі шістнадцять років. Це мій заповіт».
Минуло три місяці. Батько зрідка писав коротенькі листи, сповіщаючи про тяжкі бої з фашистами. А по¬тім листів не стало. Маму викликали до військкомату й сказали, що батько поліг смертю героя і похований на березі великої української ріки Дніпра.
Плакала мати, плакав Сергійко. «Від Сибіру до Дніпра — дуже далеко», — сказала мама. Та як закінчиться війна, вони поїдуть на батьківську могилу.
Минали роки. Виростав Сергійко. Ось йому вже десять років. По закінченні третього класу поїхали мати з сином в Україну вклонитися батьковій могилі.
Блакитний конверт з батьковим листом лежав у шафі. Інколи Сергійко відкривав шафу, брав конверт думав: «Що ж тут написано? Який заповіт залишив мені батько? »
Коли до Сергійкового шістнадцятиліття залишився тиждень, листа поклали на столі. Нарешті настав довгожданий день. Сергійко прокинувся на світанку. Мама вже не спала.
Тремтячими від хвилювання руками мама взяла конверт, розірвала його, розгорнула білий аркуш і дала Сергійкові. Сергійко прочитав: «Дорогий сину! Сьогодні тобі шістнадцять років. Ти стаєш мужчиною. Заповідаю тобі: Найдорожче наше багатство — рідна Батьківщина. Батьківщина без тебе обійтись може, та ти без Батьківщини — ніщо. Без Вітчизни своєї кожен з нас — мов пилинка, яку вітер підняв і поніс безвісти. Будь готовий взяти до рук зброю й піти на захист Батьківщини...»
Сергійко поцілував листа й тихо промовив:
— Батьку, чуєш мене? Я завжди буду твоїм вірним сином!
Орієнтовні завдання для роботи з текстами
Про Проект
* Батьків заповіт / Василь Сухомлинський // Дивоцвіт дитинства [Текст] : хрестоматія з етики / за ред. В.М. Хайруліної . – Київ : [Видавництво "Фенікс"], 2006. – С. 81. | 
