 Конвалії перед Наталиним вікном
Уже півроку хворіє наша однокласниця Наталя. Тяжка в неї хвороба: ноги нерухомі, немов чужі. Лежить Наталя в ліжку день і ніч.
Ми не забуваємо про Наталю, ходимо до неї щодня. Ми навчилися добре читати — й Наталя навчилася. Кожен з нас малював на аркушику метелика або ластівку і ніс малюнок дівчинці. Вона дуже любила метеликів і ластівок.
Весною Наталине ліжко поставили біля вікна. Вона дивилась на траву, на листя й говорила:
— Як мені хочеться ходити по траві!
Одного разу Наталя побачила в траві два великі зелені листочки — немов дві стрілки.
— Дивіться, — прошепотіла вона, — конвалія.
У садку справді росла конвалія. Де вона взялася тут, серед трави?
Ми щодня ходили дивитися, чи скоро зацвіте конвалія. Коли між зеленими листками появилися білі дзвіночки, Наталя була така рада, що щічки її почервоніли.
Та сталося нещастя. Вночі була велика злива. Рано-вранці, коли Наталя ще спала, ми прийшли в садок і побачили: конвалія зламана.
— Що ж робити? Для Наталі це буде велике горе...
Ми взяли лопату, пішли до лісу, викопали конвалію, перенесли її з великою грудкою землі до Наталиного садка й посадили у неї під вікном.
Прокинувшись, Наталя попросила маму відчинити вікно. Ми чекали Наталю. Вона усміхнулася до нас і запитала:
— А як там конвалія?
— Цвіте. Дивись, як біліють дзвіночки.
— А я боялась... гроза вночі була... вітер...
Орієнтовні завдання для роботи з текстами
Про Проект
* Конвалії перед Наталиним вікном / Василь Сухомлинський // Дивоцвіт дитинства [Текст] : хрестоматія з етики / за ред. В.М. Хайруліної . – Київ : [Видавництво "Фенікс"], 2006. – С. 68. | 
