 …Бійці Тамару опікали
Та, як зіницю, берегли,
Бо ціну вмінням її знали
І свідком мужності були.
Життів солдатських берегиня,
Душі цілитель, херувим,
Єдина жінка – тож богиня –
Хто не погодиться із цим?
Вона ж себе не виділяла:
«Для вас я, хлопці, – рівня, брат»–
Й не тільки шприц у руки брала,
А – як сутужно – автомат.
До всього звикла. Лиш одного
Свідомість не могла прийнять:
«Як можна вчора ще живого
«Двохсотим» нині відправлять?!»
- Куди, «Ромашко»? Чи здуріла?
Куди під снайперський приціл?
- «Мазая» щойно підстрелили,
...
Читати далі »
|
 Кіборги з людським обличчям
Їх кіборгами звали вороги:
За цю безстрашність, стійкість, силу волі.
Їм ризик, небезпека – до снаги!
Лиш про одне прохали в Бога й долі:
Аби вони на батьківській землі
Могли завжди у мирі вільно жити,
Аби їх діти – живчики малі –
Могли ясному сонечку радіти.
Вчорашні програмісти, лікарі,
Студенти, вчителі та бізнесмени…
Лиш ворог став на батьківський поріг –
У стрій військовий звуть козацькі гени!
Гудуть снаряди і двигтить земля,
Навколо вас на клапті всесвіт рветься,
Та ще одне врятоване маля
Серед жахіть зігріє змерзле серце.
Бо й у самих удома ді
...
Читати далі »
|
 … – В однім чудовім краї,
Де гори і рівнини,
Ліси й поля безкраї,
Річки і полонини,
Під кущиком калини,
Під солов’їний спів
Родилася дитина,
Дочка своїх країв.
Коли на ноги встала,
Набралася снаги –
Найкраще увібрала
З того, що навкруги:
Бджолиний гомін саду,
Дзвінкий пташиний спів
І цвіркання цикади,
І шепіт колосків,
Стрімке води дзюрчання
Та голоси вітрів,
Курликання-прощання
Лелек-мандрівників.
Красивою, співучою
Та дівчинка була,
Любов, прихильність
Нації цілої здобула.
Ті люди її Мовою
Любовно нарекли.
Аби була здоровою,
Плекали, як могли.
Росла вона щасливо
...
Читати далі »
|
 ДО УКРАЇНЦІВ
Я запитую в себе, питаю у вас, у людей,
Я питаю в книжок, роззираюсь на кожній сторінці:
Де той рік, де той місяць, той проклятий тиждень і день,
Коли ми, українці, забули, що ми – українці?
І що є в нас душа, повна власних чеснот і щедрот,
І що є у нас дума, яка ще од Байди нам в’ється,
І що ми на Вкраїні – таки український народ,
А не просто юрба, що у звітах населенням зветься.
І що хміль наш – у пісні, а не у барилах вина,
І що щедрість – в серцях, а не в магазинних вітринах,
І що є у нас мова, і що українська вона,
Без якої наш край – територія, а не Вкраїна.
Я до себе кажу і до кожного з вас: &ndash
...
Читати далі »
|
 НЕ ЦУРАЙТЕСЬ МОВИ
Не цурайтесь мови – мови тата й мами,
Мови діда й баби, предків наших всіх.
Бо її цуратись – сором непошани,
Бо її цуратись – перед Богом гріх!
На землі народів Бог створив багато
І подарував їм скарб усяких мов,
А у кожну мову, гарну і багату,
Вклав свою небесну ніжність і любов.
Всі народи світу – то Господні діти,
Всіх народів мови – то Господній дар,
Але мова мами – найрідніша в світі,
В ній є все: і святість, і краса, і чар.
Роман ЗАВАДОВИЧ
Завадович, Р. НЕ ЦУРАЙТЕСЬ МОВИ // Я дитина України: читанка для діт
...
Читати далі »
|
 ДЕСЯТЬ МОВНИХ ЗАПОВІДЕЙ СВІДОМОГО ГРОМАДЯНИНА
- Мова – то серце народу: гине мова – гине народ.
- Хто цурається рідної мови, той у саме серце ранить свій народ.
- Літературна мова – то головний двигун розвитку духовної культури народу, то найміцніша основа її.
- Уживання в літературі тільки говіркових мов сильно шкодить культурному об’єднанню нації.
- Народ, що не створив собі соборної літературної мови, не може зватися свідомою нацією.
- Для одного народу мусить бути тільки одна літер
...
Читати далі »
|
 БЕРЕЖІМО СВОЮ УКРАЇНСЬКУ МОВУ
Українська мова невідривна від своїх українських звичаїв. Де свій звичай, там і своя рідна мова. А де українська мова, там буде й український звичай. Звичай і мова – це одне ціле, нерозірвальне.
Коли ми святкуємо Різдвяний Святвечір, то він буде українським тільки тоді, коли ми всі в родині говоримо українською мовою. Коли ж ми української мови не вживаємо, то такий Різдвяний Вечір не буде Святим, а тільки штучним. Кутя без української мови зовсім не смачна!
Наш український рідний звичай потребує для себе й української мови. Великодня паска не буде солодкою й пахучою, коли ми не заговоримо по-українському. Великодня писанка втрачає свою красу без українс
...
Читати далі »
|
 КОЗАЦЬКІ ОРКЕСТРИ
Не тільки зброя, ох, не тільки зброя,
а в козаків і музика була.
Такі литаври – не піднімуть троє,
такі цимбали- запрягай вола.
Це ж не весільна музика троїста,
а це ж за військом, на багато верст.
А інструментів, може, там аж триста,
бо ж не який – козацький був оркестр!
І що харчі, що кнедлики, ковбаси?
Без кармазинів також не біда.
Стрибали на вибоях тулумбаси.
Дзвеніла скрипка. І гула дуда.
Театри предків – простір того поля,
де можна скласти голову свою.
А перед ними – тільки смерть і воля.
А там за ними – музика в бою.
Важкі віки, але не марні жертви.
Тривожний д
...
Читати далі »
|
 КОЗАК ПЕТРО МАМАРИГА
Козак Петро Мамарига летів на своєму коні, а татари обсідали його з усіх чотирьох сторін.
Козак Петро Мамарига побачив перед собою степове озеро.
- Гиворе! – сказав Петро своєму коню. – Удвох нам не втекти. Як-не-як, а самому тобі буде легше. А я заховаюся в озері.
Петро вирізав шаблею очеретину і поплив. Гивор додивився, як Петро Мамарига сховається під водою і тоді вискочив на горб і кинувся в степ. Та було пізно. Татари помітили Гивора і закричали:
- Оце його кінь! Ловімо його коня! Без коня козак Петро Мамарига далеко не втече.
Татари оточили Гивора і колом погнали на нього.
Та кінь козака Петра Мамариги був не з тих ко
...
Читати далі »
|
 КОЗАЦЬКИЙ ПОХІД
В Січі готувалися до морського походу.
Козаки щасливо допливли до Кизикерменя.
Кизикермень – то була турецька фортеця, що стояла над Дніпром. Збудували там її турки на те, щоб замкнути Дніпро і не випускати з нього в море страшних запорожців, що своїми легенькими чайками налітали зовсім несподівано на багаті турецькі й татарські городи та й грабували їх.
На мурах у Кизикермені стояло з дванадцятеро гармат, повернених пащами до Дніпра, щоб зараз же послати смерть тим головам, що насмілились би прокрадатися з Дніпра в Чорне море. Опріч того, од форт
...
Читати далі »
| |
