Важко бути людиною...
Діти поверталися з лісу. Вони сьогодні ходили в далекий похід. Шлях додому пролягав через невеликий хуторець, що лежить у долині за кілька кілометрів од села. Втомлені, знесилені діти ледве дійшли до хутірця. Зайшли в крайню хату, попросили води. З хати вийшла жінка, за нею вибіг маленький хлопчик. Жінка витягла з колодязя води, поставила на стіл серед двору, а сама пішла до хати. Діти напилися, відпочили на траві. Де й узялися сили.
Відійшли з кілометр від хутірця, Марійка тут і згадала:
— А ми ж не подякували жінці за воду.
Д
... Читати далі »
Про що я думаю, коли іду повз могилу героїв
Щоранку я йду повз могилу воїнів, які загинули в боях за визволення села від фашистів. Її називають братською могилою. Бо вони, наші дорогі визволителі, кров’ю скріпили своє братерство.
Ледача подушка
Маленькій Принці треба рано-рано вставати, щоб до школи йти. А не хочеться, ой, як не хочеться! Увечері й питає Яринка в дідуся:
— Дідусю, чому вранці вставати не хочеться?..
— Це подушка в тебе ледача,— відповів дідусь.
— А що ж їй зробити, щоб не була ледача?
— Знаю я таємницю,— пошепки сказав дідусь.— Ото саме тоді, як вставати не хочеться, візьми подушку, винеси на свіже повітря. Добре вибий її кулачками — вона й не буде ледача.
... Читати далі »
Через потік
Андрійко і Ніна поверталися зі ніколи. На шляху був ярок. Припекло сонце, розтанув сніг, і ярком по-текла вода.
Шумить бурхливий потік, стоять перед ним Андрійко й Ніна. Та ось Андрійко швидко перейшов через воду, став на протилежному березі. Подивився хлопчик на Ніну, й соромно йому стало. Бо він же у чобітках, а Ніна — в черевичках. Як же вона перейде?
Як Павлик списав у Зіни задачу
Павлик був стурбований. Дома він сидів над задачею й не міг розв’язати. Тож до школи Павлик прийшов зарано, щоб у когось її списати. Бо працювати сам не любив.
Ось прийшла Зіна. Вона добре вміла розв’язувати задачі. Павлик і питає:
— На скільки питань задача?
— На три запитання, — відповідає Зіна. — А хіба ти не розв’язав?
— Не вийшла... Дай списати...
— Ой, Павлику, чого ж ти сам не хочеш працювати? — питає Зіна.
Але таки дала йому свій зошит.
Павлик став списувати. Одна дія, друга, ось уже третя, а в третій дії він помітив
... Читати далі »
По одному ковтку — найслабкішим
Теплого червневого дня пішли діти до лісу. І сталося так, що тільки один Мишко взяв пляшку води, більше ніхто.
У лісі було жарко. Всім хотілося пити. Вчителька й каже:
— Треба берегти воду. Немає близько ні криниці, ні струмка. Будемо давати по одному ковтку — тільки слабкішим. А сильні й витривалі потерплять.
Поставили пляшку з в
... Читати далі »
Як Федько відчув у собі людину
Пішов раз малий Федько з матір’ю на поле картоплю копати.
— Вісім років тобі,— каже мати,— працювати пора по-справжньому. Викопує мати кущ, а Федько вибирає з ямки картоплю й у відро кидає.
Не хочеться Федькові працювати. Визбирує картоплю, що зверху, а в землі не хоче копи
... Читати далі »
Горбатенька
Другий клас розв’язував задачу. Тридцять п’ять учнів схилились над зошитами. Коли це у двері хтось тихо постукав.
— Відчини двері й подивись, хто там стукає, — мовить учитель.
Чорноокий хлопчик, що сидів за першою партою, жвавенько відчинив двері. До класу зайшов директор школи з маленькою дівчинкою. Тридцять п’ять пар очей впилися в незнайому.
Вона була горбатенька.
Учитель затамував дух і повернувся обличчям до пасу. Він дивився у вічі пустотливих школярів і наполегливо благав: хай не побачить дівчинка у ваших очах ні подиву, ні насмішки.
У їхніх очах була тільки цікавість. Вони дивилися І незнайому й лагідно всміхалися.
Учитель полегшено перевів дух. ... Читати далі »
Був жаркий липневий день. До колодязя під високим дубом наближалася група школярів. Вони поверталися з туристського походу, їм дуже хотілося пити. І чим ближче був колодязь, тим б
... Читати далі »
